Мимоволі спостерігаючи за людьми на вулиці, транспорті, магазині, кидається в очі те, що більшість людей задумані, сумні, похмурі, можуть бути роздратованими, сердитими, а очі (дзеркало душі) - випромінюють втому. Душа в пересічної сучасної людини від чогось втомилася. Від чого? 

На теперішню мою думку функція і водночас потреба душі в людини - в постійному горінні природньої енергії любові, з якою людина народжується. Чому в процесі життя часто цей вогник зменшується, починає тліти і затухає ще при житті? Не дивно, що і очі потухлі. 

Радість, як на мене, пов'язана з цінуванням будь-чого в житті. Взагалі просто радіти можна вже тому, що ми живемо. Зараз і тут. І точно не випадкого і точно для чогось. І якщо я ціную своє життя - я радію. Те, що цінне для нас в житті часто приносить радість. Порадіти можна новому дню - новим можливостям; дощу, який очищає дух і матерію; речам, які полегшують життя; щирій розмові з близькою людиною; котику, який грається своїм хвостом; оселі, яка оберігає і захищає; купленій речі; влучно сказаному слові... Радіти можна завжди і всюди. Якщо тільки ви цього хочете=)